Одного чудесного сонячного дня після великої війни, ми прокинемося у мірної та вільної країні. Коли над вільною та нескореною землею знов будуть літати цивільні літаки, дні і ночі будуть спокійними, а ми будемо відновлювати нашу країну ніколи не забуваючи якою ціною вона нам дісталась.
І тоді, дехто з наших читачів або друзів нашого закладу все ж таки схоче відвідати з ріднею або з друзями Сонячний Узбекистан. Тут як раз будуть корисні статі, які ми збираємось написати наступного часу. То будуть статі пов’язані з історією та практичними гастрономічними порадами для мандрівників. Ми розповімо цікаві історії, хай трошки казкові або наукові, але ж із самісенького Сходу.
Перша розповідь буде про Улугбека, точніше про Обсерваторію, яку побудували під час правління онука Тамерлана. Це був свого роду унікальний історичний прецедент у Центральної Азії, коли сам правитель займався науками. Його робота, діяльність та вклад у світову історію не можна недооцінювати.
В той час коли на території сучасного Узбекистану було багато смути. Там було постійно неспокійно. Боротьба між локальними ханами, змінювалась боротьбою або війнами між сусідніми або далекими країнами. Після неочікуваної смерті Тамерлана знов було питання хто встане на престол держави Тамерлана. Держава Тимура на 1405 рік була найбільшою імперією в Азії. Вона простягалася від Середньої Азії до Малої Азії, Персії, Сирії, Іраку, Закавказзя та Індії. Імперія Тимура була створена в результаті його військових походів, які він здійснив з 1360 по 1405 рік. Імперія Тимура проіснувала недовго після смерті Тамера в 1405 році. Вона розпалася на кілька еміратів, які постійно воювали між собою.
Врешті-решт на престол трону у Самарканді було обрано 13-літнього Улугбека. Через то, що він був ще підлітком і реально правити містом йому ніхто не дав би, то з дозволу тату Улугбека Шохруха, важливі урядові укази приймалися полководцем Тамерлана Шахмаліком. Сам батька Улугбека султан Шохрух Мірз, залишався правити у місті Герат.
Улугбек vs Тамерлан – різні шляхи, різні долі
Наразі невідомо чому саме Улугбек, якій нібито мав все що хотів, не пішов стопами свого пращура Тамерлана і не став одним з наступних тиранів, які проводили захватницькі війни із власними сусідами. З іншої сторони нам відома політична та економічна ситуація, яка відрізняється від подібної часів Тамерлана.
Тамерлан жив у часи смут, коли після трагічного захоплення Центральної Азії Чингісханом у XIII столітті, подрібнена та розбита на часті держава Хорезмшаха досі хиталась від частих міжусобних війн. Ще багато десятиліть після розгрому Самарканда, Бухари та Гурганджа, ці колись багатотисячні міста оговтувались від лиха.
Монголи на містах стали вибудовували політичні вертикалі, створювали родини союзи з місцевою знаттю. Але ніде не має інформації про те як вони підіймали економіку, запрошували до себе вчених, створювали наукові центри, подібно арабам. То був час, коли головне було утриматися на троні, і не дати себе знести навіть найближчим родичам.
Зовсім іншою виглядала ситуація навколо Улугбека. Він виростав в умовах мірної тиші: щодня приходили та уходили каравани, вулиці були насичені товарами з усіх можливих країн Сходу, Афрікі та Азії. В самої країні, в Маверанахарі, все було спокійно. Вчителями царевича були письменник і філософ Аріф Азарі та великий математик Казі-заде Румі, який згодом багато зробив для обсерваторії. Саме тому #Улугбек захоплювався науками, а згодом і сам став вивчати астрономію, інженерію, математику та історію. Улугбек став правити самостійно в 1447 році після смерті свого батька Шахруха. У цей час він був вже досить досвідченим правителем, оскільки з 1409 року керував Самаркандом як намісник свого батька.
Улугбек був мудрим і справедливим правителем, і його правління було одним з найкращих періодів в історії Самарканда. Він сприяв розвитку науки, культури, і економіки. Держава Улугбека була невеликою за розмірами, але вона була досить успішною. Улугбек проводив політику економічного розвитку і сприяв поширенню освіти. Він також був відомим меценатом мистецтв і наук. Улугбек був також відомим астрономом і математиком, і він побудував в Самарканді велику обсерваторію.
Обсерваторія Улугбека в Самарканді
Після завоювання Персії мусульманами велика частина перської астрономії та астрології переплелася з астрономією середньовічного ісламського світу, проклавши шлях для ісламського золотого віку. Перські пехлеві (середньоперські) джерела навчили середньовічних астрономів методам обчислення положення небесних тіл і створення таблиць із записами руху Сонця, Місяця та п’яти відомих планет. Першою великою мусульманською роботою з астрономії був «Кітаб аль-Зидж» («Книга таблиць»), написаний математиком аль-Хорезмі у 830 році. Цей труд містить таблиці руху Сонця, Місяця та п’яти відомих на той час.
Захоплений дослідженнями Аль Хорезмі в Мерві, Насріддіна тусі в Ісфахані та Мідхата аль-Масуда в Багдаді, Улугбек мріяв побудувати власну обсерваторію. І в цьому йому допомагав Казі-заде Румі.
#Обсерваторія — споруда особливого роду, і тут головна роль належала не архітекторові, а вченим, що визначав розміщення і розміри вбудованих в будівлю інструментів, тобто Улугбеку і Румі. Треба сказати, що прийняті ними рішення були сміливими і оригінальними. Будівництво зайняло близько трьох років. До осені 1420 року (за іншими даними — до 1428—1429 років) будівля обсерваторії було готове. Почалася установка і вивірка приладів. Цим на прохання Улугбека займався астроном і блискучий математик з Кашана Джамшид Каші (1373—1430 роки).
Обсерваторія Улугбека була розташована на пагорбі Кухак в Самарканді. Вона стала однією з найбільших і найсучасніших обсерваторій свого часу.
Це була триповерхова кругла будівля діаметром 46 м і висотою 30 м.
Оскільки телескопи для точних спостережень ще не були відомі, він покращив точність спостережень, розширивши секстант Фахрі до радіуса приблизно 36 метрів. Були також менші інструменти, такі як армілярна сфера.
Завдяки тривалим спостереженням сонця за допомогою секстанта Улугбек і його астрономи аль-Каші і Каші Заде визначили кут нахилу екліптики 23° 30' і 17″ (відповідає значенню на той час до a кілька градусних секунд), а зоряний рік становитиме 365 днів 6 годин 10 хвилин і 8 секунд (з відхиленням від сьогоднішнього значення на 58 секунд!).
Ця точність порівнянна з визначенням тропічного року як 365 днів 5 годин 49 хвилин і 20 секунд (відхилення 35 секунд) китайським астрономом Го Шоуцзіном за допомогою 10-метрового гномона в обсерваторії Гаочен біля Денгфена, який він використав у 1278 році. Вони також вивчали прецесію рівнодення.
Математичні та астрономічні роботи були узагальнені в Зій-і-Султані. Він містить математичні основи (такі як таблиці тригонометричних функцій), методи спостереження, таблиці руху планет, астрологічні розділи та новий каталог зірок. На основі зоряного каталогу аль-Каші Зідж-Чагані астрономи склали в 1420–1437 роках зоряний каталог із 1018 зірками з інформацією про їх положення.
У самому Самарканді виміряно 992 зірки; каталог доповнено 26 зірками з каталогу Аль-Суфі 964 року, які неможливо спостерігати з Самарканда. Це був перший каталог на основі нових вимірювань з часів Птолемея.
До цього мусульманські астрономи по суті брали зіркові таблиці з Альмагеста та виправляли їх на точність. Точність із середнім відхиленням 11 кутових секунд за довготою та 8 за широтою легко перевершила Альмагест (58 та 37 секунд відповідно), і була перевершена лише Тихо Браге понад сто років потому.
Улугбек проводив багато часу в обсерваторії. Разом з ним працювали таки відомі вчені як Казі-заде Румі, аль-Каші іаль-Кушчі.
Доля зоряного каталогу Улугбека «Зідж Гурагані»
Після вбивства Улугбека обсерваторія була зруйнована, але астроном Алі аль-Кушчі (пом. 1474) утік до Тебріза з копією зіркових таблиць. Пізніше він викладав у медресе в соборі Святої Софії в Стамбулі. Звідти «Гураганови таблиці» (ZijGurghani) потрапили до Західної Європи. У Стамбулі, близько 1575 року,
Такі ад-Дін взяв обсерваторію Улугбека як модель для обсерваторії османського султана Мурада III. «Гураганови таблиці» також була моделлю для п'яти інших обсерваторій Jantar Mantars, побудованих Махараджею Джай Сінгхом II (1688-1743):
в Делі,
Удджайні,
Матхурі,
Варанасі та
Джайпурі.
Його найбільший інструмент досягав 27 м у висоту.
Перша публікація зіркового каталогу Улугбека «Зідж Гурагані» була у 1515 році. Польський астроном Миколай Коперник використовував дані з каталогу Улугбека для створення свого знаменитого твору "Про обертання небесних сфер". Коперник переклав каталог з перської мови на латинську, і він додав свій власний коментар до каталогу. Коперник був першим вченим, який запропонував геліоцентричну модель Всесвіту, в якій Сонце, а не Земля, є центром Всесвіту.
Каталог Улугбека був перевиданий у Європі ще кілька разів, в тому числі в 1582 році, 1645 році і 1740 році. Останнє видання каталогу було опубліковане в 1899 році в Парижі.
Каталог Улугбека був дуже важливим для розвитку астрономії в Європі та навігації в епоху Великих географічних відкриттів. Він був одним із перших каталогів, який містив точні дані про координати зірок. Дані каталогу були використані для створення нових карт неба, а також для розробки нових методів астрономічних розрахунків. Каталог Улугбека також мав вплив на розвиток інших наук, таких як математика, географія та навігація.
Карти, створені арабськими астрономами, були дуже важливими для европейських мореплавців, оскільки вони допомагали їм орієнтуватися на морі і знаходити шлях до нових земель. Завдяки цим картам португальські мореплавці змогли здійснити кілька успішних експедицій, зокрема, експедицію Васко да Гама до Індії. Карти зоряного неба Улугбека «Зідж гурагані» також були основними під час експедиції Жака Картье до Канади (1534-1542), яка відкрила Канаду.
Робота Улугбека мала значний вплив на розвиток астрономії та математики в середньовічній Азії та Європі. Улугбек був одним з найвидатніших учених свого часу, і його труди зробили значний внесок у розвиток науки і культури. Він був справжнім титаном науки, і його ім'я назавжди залишиться в історії.
Обсерваторія Улугбека, сьогодні є одним надпопулярних історичних пам'яток у Самарканді. Замість триповерхової споруди з XV століття, тут залишились залишки фундаменту і підземна частина велетенського інструменту для спостереження за зірками та планетами. Неподалік від Обсерваторії Улугбека, знаходяться таки цікаві для мандрівників місця як Некрополь Шах-і Зінде, Городище Афросіаб, мавзолей Ходжа Даніяра та мечеть Хазрет Хизр та музей Афросіаб. Зовсім поруч від Обсерваторії можна побачити стоянку машин, які їдуть у сторону Ташкента. Тут зазвичай купують овіяні легендами "Самаркандські коржики". Вони мають своєрідний смак, та довго зберігаються. На сусідньої вулиці можна знайти Домашній ресторанчик, в якому готують #плов на 11 годину. А у ресторанчику "Юлдуз" (зліва від Обсерваторії Улугбека) в тіні старих чинарів біля арика з водою, можна спробувати смачні шашлики, попити зеленого чаю та й перенестися на 500 років назад до часів самого султана Мірзо Улугбека Тарагая. Не забудьте запросити його до себе на чай!
+